Рівно 4 роки тому Україна отримала статус кандидата на членство в Європейському Союзі

А 15 червня цього року Україна відкрила перший кластер переговорів “Основи”.

Під час останньої хвилі розширення ЄС, коли членами стали Польща, країни Балтії (у 2004-му) та Болгарія і Румунія (у 2007-му) — від початку переговорів до вступу для більшості з них минуло лише 4–6 років.

“Країни, які вступали до нас, вже показали Європейському Союзу, скільки потенційних проблем може виникнути. Тому для нас набагато більше перевірок, занепокоєнь «що станеться, якщо» — порівняно з іншими країнами.

Якщо говорити про Болгарію і Румунію — вони вступали попри те, що в них був досить високий рівень корупції, неефективна судова система. Для Болгарії Європейська комісія навіть підкреслювала, що організована злочинність є дуже великою проблемою. Попри це офіційно вони стали членами Європейського Союзу. Було запроваджено спеціальний механізм кооперації та верифікації для того, щоб переконатися, що всі необхідні реформи будуть завершені. Це до кінця так і не спрацювало. Їх взяли авансом.

Декілька країн показали відвертий відкат у плані корупції та якості регуляцій — Угорщина, Болгарія, Словаччина теж, до речі. Тому зараз в Європейському Союзі ведуть активні дискусії, як не допустити такого сценарію з Україною.

Найбільш, напевно, прозаїчна причина, дуже багато всього відбулося в глобальній економіці за останні десятиліття, і це теж ускладнює нам життя”.

“До радикальної зміни політичного курсу в Польщі, серед польських урядовців була така аспірація, що Польща може допомогти Україні стати членом ЄС. І це підсилить статус Польщі, вона стане для України тим, ким Німеччина була для Польщі.

(…) Коли Польща стала членом ЄС, був великий наплив інвестицій. Тому що найбільша віддача від капіталу — там, де цього капіталу порівняно мало. Натомість у Польщі була освічена робоча сила, дуже низькі зарплати в порівнянні з ЄС. Це один з чинників, який пояснює економічне зростання Польщі після вступу до ЄС.

Натомість зараз Україна має шанси стати новою Польщею. У нас теж дуже освічена робоча сила, є певна інфраструктура, передумови для того, щоб інвестиції були прибутковими. Можливо, це могло б якось послабити економічні позиції Польщі. І от такі ідеї в публічному просторі Польщі вже починають обережно з’являтися”, — пояснює Яна Охріменко.


«Що з економікою?» – канал Центру економічної стратегії