Багато думав над подіями та обставинами сьогодення. Люди у своїх затишних місцях збираються та обговорюють політичну ситуацію в країні, перспективи щодо виборів та майбутнього прем’єр-міністра та склад уряду. Але наша теперішня складна ситуація знаходиться не так далеко як ми з вами звикли думати. Не на Банковій та Грушевського, а зовсім поряд – у наших з вами помешканнях.
Довелося спостерігати за роботою новоспечених поліцейських (я щиро плекаю надії, що у них вдасться), але був збентежений, коли світлофор, який знаходиться навпроти мерії о 13.00 (орієнтовно) 31.03.16 раптом вийшов з ладу.
Випадково звернувши на це увагу, я відмітив, що за півгодини повз роїхало три поліцейські патрулі, але реакції так і не відбулось. Очікуючи полісменів,яких менівсетакивдалось «зловити» прямо під цим світлофором, я попросив владнати цю проблему та навіть запропонував їм стати та регулювати цю ділянку дороги (як вони повинні це робити відповідно до діючих правових норм), але в їхніх явно незацікавлених очах, замість адекватної реакції, читалось лише одне питання«мовляв що ви з нас хочете?!».
Проконсультувавшись зі своїм другом, який став полісменом в нашій столиці, я отримав підтвердження законодавчого зобов’язання полісменів не тільки регулювати рух при непрацюючому світлофорі, а й повідомити про нього до диспетчера, який зобов’язаний звернутись до відповідних технічних служб.І хоча, полісмени, хай і з невеликим бажанням, відреагували на моє звернення і повідомили диспетчера ситуація так і не набула позитивного вирішення. Поки стояв поряд з ними, дійсно вони вирішили приступити до своїх обов’язків. Однак, вирушивши згодом за власними справами і повертаючись в район міської ради близько 15.00, з сумом побачив, що все залишалось так як і було о 13.00:пішоходи бігли натикаючись нанеуважних водіїв,створювались затори та зіштовхувались з проблемою руху. А полісменів як і не було…
Найбільше ж мене вразив той факт, що відбулось це в самому центрі міста, «під носом» міської та обласної рад… На яку ж увагу представників органів влади тоді розраховувати людям зі спальних районів? Про передмістя, взагалі важко щось навіть припустити…
Розмірковуючи над цим всім, я дійшов до простого висновку що вцілому така ситуація оточує нас всюди.Хочемо ми цього, чи ні, але вона навколо нас. І вкотре задавши собі питання чому так, я дійшов висновку, що справа в нас самих, в нашому ставленні до тих проблем, які нас оточують,і найголовніше в нашій реакції на ці та інші проблеми!
Зі спілкування з цими полісменами я отримав гарну пораду! Якщо це не стосується більшості – це лише твої проблеми.
Але якщо так, то навіщо взагалі щось робити? Потрібно дати собі відповідь один в полі не воїн. Вираз відомий вже давно, але його концепція незмінна і навряд чи зміниться. Єднання – ось відповідь на наші проблеми! Потрібно припинити чекати давати карт-бланши та довіряти вісім тим людям, які з корисливих цілей приходять та пропонують нам вирішити всі наші проблеми (бо скоро вибори). Потрібно брати відповідальність на себе та діяти для себе. Гуртуватись навколо вирішення свої потреб і шукати та добиватись свого гуртом. Хто шукає той знаходить.
